Шевченко Світлана Вікторівна

Учитель — професія масова. Сотні тисяч учителів працюють з дітьми в нашій країні. Але разом з тим це одна із самих творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що одержують учні в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.
У нашій школі часто згадують вчителя початкових класів Шевченко Світлану Вікторівну. Цей вчитель не тільки дала своїм учням ґрунтовні й міцні знання. Вона «ліпила» з кожного з них Людину, уміла знайти підхід до будь-якої дитини.
Іншої професії обрати вона, мабуть, і не могла. Народилася і виросла в учительській сім´ї: бабуся, мама і тато працювали в місцевій сільській школі. Малою батьки брали її з собою на роботу, бо дитячого садочка тоді в селі не було; разом з першокласниками в 5 років навчилася читати й писати, а в 6 і сама стала першокласницею.
Пізніше на уроках української літератури дивилася у блакитні очі своєї мами і мріяла стати педагогом, щоб передати свої знання, досвід і любов дітям.
Мрія збулась. По закінченню школи вступила до Бердянського педагогічного інституту, потім працювала в школі. Спочатку в Кіровоградській області, а з 1973 року - у м. Смілі, з 1986 р. - у нашій першій. Були труднощі і перемоги, творчі здобутки і наполеглива праця, безліч семінарів, відкритих уроків та виховних заходів. Саме тут стала вчителем-методистом вищої категорії, одержала Знак «Відмінник освіти України».
Уроки Шевченко Світлани Вікторівни були завжди цікаві, змістовні, сповнені глибокого життєвого досвіду. Можна з впевненістю сказати, що кожен її урок не схожий на інший. Кожного разу – це маленька вистава, де досвідчений режисер керує своїми маленькими акторами.
Не оминула доля і сімейним щастям. Поруч – завжди вірні, міцні, надійні плечі найкращих чоловіків: чоловіка, сина, внука.
Зі спогадів випускників:
«Я дуже рада, що доля подарувала мені такого мудрого, гарного, веселого, талановитого першого вчителя. Адже саме Світлана Вікторівна зробила з нами перші кроки у країну знань. Та найголовнішим я вважаю те, що вона вчила нас людяності, доброти, справедливості. Пишаюсь тим, що і зараз спілкуюсь з Світланою Вікторівною. Я і зараз можу і попросити поради, і поділитись радістю. Слова глибокої вдячності, щирі вітання та найкращі побажання висловлюю їй ще й з нагоди ювілею.» (Дуднікова Аліна, випускниця 2007 р.)
«Від першого вчителя залежить, з яким бажанням будуть вчитися діти в школі. Ми на уроки завжди бігли. Із Світланою Вікторівною було цікаво.
У моєму дитячому фотоальбомі і досі зберігаються малюнки до казок, розповідей про сім´ю, літній відпочинок, домашніх улюбленців.
А першим шкільним підручником для мене стала стара математика, яку я отримав у подарунок від майбутньої вчительки, коли я з мамою просто зайшов до школи, йдучи з дитсадка. (Ігор Бик, випускник 2007р.)

Хоч проходять літа, хоч минають літа,
Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.
Не забути той час, як прийшли в перший клас,
Як уперше в той день ми побачили вас.
Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.
Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки.
Ви в нас добрі були і навчали нас так,
Щоб ми гарно вели першу букву і знак...
Ми зізнатися хочемо вам у цей час:
Люба вчителько наша, ми любимо вас!
(Оксана Палієва, випускниця 1999 року)

«Наша, саме наша», Шевченко Світлана Вікторівна, вела нас, безтурботних першокласників коридором величезної школи до Країни Знань.
Згадуємо ті хвилини, коли ми , немов горобенята, прислухалися до кожного її слова на уроці, до кожного зауваження. На перервах ніхто не виходив з класу, а дружно розповідали цікаві дитячі пригоди своїй вчительці.
Скільки любові, тепла, мудрості і часточку свого серця віддала нам , своїм вихованцям, Світлана Вікторівна.
Вона вчила нас бути добрими, виваженими, розумними.І ми докладемо всіх зусиль, щоб ваша праця була недаремною. (Яхненко Валерія, Ткаченко Анастасія, учні 9-А класу)

Категорія: Ветерани педагогічної праці