Шестопал Марія Йосипівна

Багато шкіл у місті Сміла. Та загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - найстаріший навчальний заклад. У свій час тут навчались відомі вчені, академіки, художники, музиканти, співаки, депутати, вчителі, лікарі, будівельники, робітники… А вчили і вчать їх люди, чиє покликання: сіяти вічне, добре, розумне.
Все починається змалечку: любов до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя, але любов до навчання починається з перших кроків до школи, з першого дзвоника, з перших розповідей рідного вчителя про наш дивний і мальовничий світ, про диких тварин, що живуть десь далеко від нас у темних і страшних лісах, про людей, які працюють на заводах і фабриках, про мальовничі селянські поселення... І все це нас дуже захоплює, а вчитель - це наш провідник у життя, який слідкує за тим, щоб ми не заблукали або раптом на впали. Саме таким вчителем, без усяких сумнівів, була і залишається вчитель початкових класів Марія Йосипівна Шестопал.
Щедра талантами рідна Черкащина. Саме тут, у селі Хацьки Черкаського району, в заможній родині селянин Йосипа та Марії Ситник 5 вересня 1931 року народилася донька Марія.
Мати... Тебе, маленьку, рідну, сивувату,
Дано навіки в серці пронести.
Неписьменна жінка, сердечна, добра. Вона понад усе любила правду і трьох дітей своїх навчила бути чесними і правдивими. Від неї маленька Марійка навчилася любити людей, природу і рідну пісню.
З любов\'ю та повагою вона згадує і свого батька - сільського чоловіка, який дітей привчав до праці.
"Кожен день, - як тепер згадує Марія Йосипівна, - усі ввечері збиралися у когось вдома і починали співати. Співали усі - від малого до великого. І це було найулюбленішим заняттям селян, бо пісня дає багато сил, бо, співаючи з друзями в одному колі, забуваєш про усі турботи і переживання, відпочиваєш, з піснею і життя стає легше".
Закінчивши Хацьківську семирічку, Марія вступає до Черкаського педагогічного училища. Врешті-решт давня дитяча мрія дівчини збувається, коли вона починає навчатися в педучилищі. Вона стає вчителем початкових класів.
З 1951 року починає працювати у Попівській школі Смілянського району. "Перший раз, коли я увійшла в клас (то був 4-й клас), я побачила дітей, які, дивлячись на мене, чогось чекають. Мені хотілося донести до кожного з них багатство, красу, мелодійність і співучість української мови, знання з математики, пізнання Всесвіту".

З того часу Марія Йосипівна пропрацювала у різних школах 38 років (Мельниківська школа, Криворізька школа, Смілянська школа-інтернат №2). До Смілянської загальноосвітньої школи №1 вчителька прийшла працювати у 1974 році, пропрацювала тут до 1989 року. За час роботи вивела в доросле життя дванадцять випускних початкових класів.
Марія Йосипівна - вчитель вищої категорії, "Старший вчитель", "Відмінник народної освіти України". Нагороджена медаллю «Ветеран праці», багатьма грамотами.
Мені пощастило працювати поруч з Марією Йосипівною. Діти дуже любили її за вчительську майстерність. Вона вміла розповісти тему з інтересом, вміла звернути на себе увагу учнів, після чого вони не могли відірвати від неї свій погляд. Вчителька могла донести тему до кожної дитини, нікого не залишала без уваги. І тому завжди, коли ми входили до неї в клас, бачили, як діти зачаровано слідкували за кожним її рухом, ловили кожен звук, начебто хотіли знайти в цьому щось нове, що сховане отам, за цим рухом, за цим поглядом...
Ця на перший погляд тендітна кароока українська жінка зробила дуже багато для школи і для самих учнів, яких вона любить, наче своїх рідних дітей. Жоден учень не пожалкував, що потрапив вчитися саме до неї, а навпаки, більшість батьків з радістю віддавали своїх дітей до неї, бо знали, що вчителька дасть їм міцні знання.
За кожного свого учня вчителька хвилювалася і піклувалася, дарувала їм своє тепло, любов, які так і лилися від щирого серця. Все це вона передавала не тільки учням, але й своїй доньці Ользі, яка пішла по стопах своєї матері - закінчила Черкаський педагогічний інститут і зараз працює вчителем початкових класів у нашій рідній школі.
Разом з чоловіком Миколою Омеляновичем виховали двох дітей: сина Олега та доньку Ольгу, мають двох онучок.
Зі спогадів випускників:
«Швидко летять роки. Здається, зовсім недавно ми, першокласники, з букетами квітів переступили поріг свого 1 «Б» — і вже 20 років промайнуло з того часу. Добре запам\'ятався ще один день шкільного життя. Ошатні й урочисті, ми зібралися в прикрашеній залі. Але чому крізь посмішки пробивається смуток? В очах мам і бабусь, що прийшли на свято, сльози: закінчений третій клас, і ми прощаємося з першою вчителькою —Марією Йосипівною Шестопал. Про таких у народі кажуть: «Учитель від Бога». Зустріч з нею визначила мою особисту глибоку повагу до професії Вчителя. У нашій родині завжди вважали цю професію однією з найважливіших. Зважаючи на розповіді бабусі і мами, їхні улюблені вчителі теж були чудовими людьми.»
Олена Яворська, випускниця 1991 року(Сміла)
«Мене завжди вражала її внутрішня краса, багатий духовний світ. Як близько до серця вона сприймала наші неприємності, як раділа нашим маленьким перемогам: гарно вивчений вірш, правильно розв’язана задача – все їй приносило задоволення. Раділи з нею й ми. Вона завжди нас підтримувала, допомагала в усьому, виховувала чуйність, людяність, доброту.
А які гарні очі були в моєї вчительки: завжди ясні, ніби небесні озерця… Яким би не був її настрій, вони завжди випромінювали спокій та душевне тепло. Марія Йосипівна навчила нас мудрій істині: стався до кожного так, якби ти хотів, щоб ставились до тебе. Допоможи – і тебе у важку хвилину підтримають, посміхнись – і побачиш, що веселий сонячний промінчик розгонить похмурі тучі, а люди навколо побажають тобі добра і щастя.»
Максим Максимішин, випускник 1998 року (Прага)
«Усі стежки — від шкільного порога. Початок усіх професій — у шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу — у нього, шкільного наставника.
Це ж бо він, учитель, повів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощам шкільних предметів, а й найскладнішої з наук — бути людиною. Тому стільки глибоких почуттів у словах «учителю мій», які промовляють люди різного віку й життєвого досвіду в усіх куточках світу. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова подяки за те, що він робить для дітей, для справи виховання. Я вважаю себе щасливою людиною, бо на життєвому шляху мені зустрілися талановиті вчителі, справжні майстри своєї справи. Саме першій вчительці, Шестопал Марії Йосипівні, я вдячний за міцні знання, за відкриту невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей.»
Олег Пабат, випускник 1991 року (Харків)
Василь Сухомлинський писав: "Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель".
Учитель... Яке звичне і яке містке це слово! Той, хто навчає, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну скарбницю знань і невмирущих моральних цінностей. І якщо тобі в житті пощастило, і ти зустрів справжнього вчителя, твоє життя буде прожите недаремно. Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскрутніші часи, Промайнуть роки, але пам\'ять повертатиме нас до найкращої пори життя — шкільної.

Категорія: Ветерани педагогічної праці