Філоненко Нонна Володимирівна

Смілянська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 1 – школа особлива. По-перше, вона найстаріша в місті. По-друге, вирізняється своїми традиціями. По-третє, вона пам’ятає і цінує усіх, хто присвятив їй своє життя.
Серед таких людей - ветеран педагогічної праці, «Відмінник освіти України», «Вчитель – методист», учитель математики вищої категорії - Нонна Володимирівна Філоненко.
Невисока, рухлива жінка хоч і на заслуженому відпочинку, має стільки енергії та завзяття, що можуть позаздрити й молоді люди. Ті, кого вона навчала чи з ким працювала, не перестають дивуватись молодому блиску її очей і закоханості у свою професію. Адже Нонна Володимирівна завжди в курсі шкільного життя, бо колись давно присвятила йому своє.
Люди часто згадують своє дитинство, бо це найщасливіший час. Особливо, коли поруч ласкава, ніжна матуся, любимий братик і тато-лісник з такими сильними, натрудженими руками.
Дівчинка щасливо посміхалась, бавилась ляльками, вчила їх, мов справжня вчителька, і мріяла працювати у школі.
Мрія почала здійснюватись, коли срібна медалістка Чигиринської школи № 1 Нонна Зарицька стала студенткою фізико-математичного факультету Одеського педагогічного інституту ім. К.Д.Ушинського. Навчання для неї було цікавим, і тому студентські роки пролетіли дуже швидко.
У 1956 році її першим робочим місцем стала Ташлицька середня школа Смілянського району. Чи могла тоді подумати молода вчителька, що через 50 років колишні учні знайдуть її, щоб запросити на зустріч випускників?
Потім працювала у Павлівській середній школі Кременчуцького району, Смілянській школі № 2, а з 1985 року для Нонни Володимирівни рідною стала наша перша.
Саме у нашій школі дев’ятнадцять років відкривала вчителька математичні таємниці своїм учням. Саме тут ділилась з учителями педагогічним досвідом як керівник міського методичного об’єднання учителів математики.
За роки роботи Нонна Володимирівна як класний керівник випустила 6 класів.
Відвідала з ними пам’ятні місця Канева, Каховки, Полтави, Миргорода. Згадують випускники екскурсії до Севастополя, Києва та Білорусі. Окремими пам’ятками шкільного життя учнів став табір праці та відпочинку села Куцівки.
У кожного учителя є учні, яких він пам’ятає усе життя, якими пишається. Серед тих, кого вчила Н.В.Філоненко: начальник Смілянського вагоноремонтного депо Ю.Кобець, лікарі О.Голуб та Л.Єфімчук , художній керівник Харківського оперного театру О.Чернікін, автор нашого шкільного гімну В.Горицький, учителі математики Н.Лисак та Л.Дмитренко, професор Київського автодорожного інституту В.Марунич. Учнями Нонни Володимирівни є голова Смілянської райдержадміністрації С.Зайцев, учителі нашої школи С. К. Сорочинська, С.М.Рибакова, В.М.Тюміна, техпрацівник Н.І.Литвин та багато інших.
За своє життя найбільшим скарбом учитель-ветеран вважає міцну родину, розумницю доньку, красуню онуку та маленького правнука Мишка. Вона ніколи нікому не заздрила. Підтримувала міцну дружбу зі своєю студентською подругою, а з батькими колишніх учнів має добрі стосунки й сьогодні.
На запитання про найбільшу мрію одразу відповіла, що хоче стабільності у країні і гарного життя для онуків та правнуків.
«Життя хороше й жити хороше», - говорить Нонна Володимирівна.- «Цінуйте те, що маєте».

Категорія: Ветерани педагогічної праці