Казидуб Олександр Іванович

В шкільному музеї багато гостей. Сьогодні день народження рідної першої школи. Сюди з усіх куточків України завітали ветерани педагогічної праці, випускники. З цікавістю слухають усі розповідь про історію школи. Аж ось екскурсовод підходить до стенду «Директори школи», розповідає про тих, хто в різні часи очолював цей навчальний заклад. І захотілося зупинити мить, коли назвали прізвище Олександра Івановича Казидуба – ветерана Великої Вітчизняної війни, кавалера двох орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, учасника першого Параду Перемоги 24 червня 1946 року в Москві. Члени шкільного гуртка «Пошук» у колег Олександра Івановича, його друзів розпитували про бойовий шлях директора школи, але у відповідь чули: «Він не розповідав про війну», і ми зрозуміли, що ця людина була сильною, мужньою, те, що пережила, носила в собі. На наше прохання відгукнувся син Олександра Івановича Юрій. Він поділився спогадами, дав військові фотографії, документи батька. Це допомогло зрозуміти, чому саме Казидуб О.І. був учасником першого Параду Перемоги, чому став директором школи, чому у мирний час за свою працю був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Народившись у 1917 році, Олександр Іванович у 1937 році вже отримав диплом Черкаського Державного Педагогічного інституту, закінчив ІV червонопрапорний курс фізмат факультету і отримав звання «Учитель середньої школи». Здавалося, все чудово: перший педколектив, перші учні у Спіченській середній школі, улюблена фізика...
Але у січні 1941 року молодий педагог направляється на курси молодших лейтенантів.
З перших днів Великої Вітчизняної війни Олександр Іванович на фронті, захищає рідну землю. В травні 1942 року – командир батареї, старший лейтенант, а у жовтні цього ж року отримав звання капітана. За героїчну оборону Москви він нагороджений медаллю «За оборону Москви». Брав участь в боях на Курській дузі, був тяжко поранений, але після шпиталю повернувся на фронт. Казидуб О.І. визволяв Сталінград. За визволення Батьківщини був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, 15 серпня 1944 року капітану Казидубу О.І. був вручений «Отпускной билет» на 25 днів для отримання урядової нагороди. За участь і героїзм при виході з оточення в боях за Карпати Олександр Іванович був представлений до нагородження орденом Олександра Невського.
О.І.Казидуб звільняв Польщу, Чехословаччину. Війну закінчив у м. Гроубовіци (Чехословаччина). Був учасником Параду Перемоги 24 червня 1945 року. Був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною», орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню ступеню, медаллю «За відвагу».
І на моє питання: «Чому саме він?», я знайшла відповідь у службовій характеристиці на командира батареї військової частини польова пошта 15301 гвардії капітана Казидуба О.І., яка була видана йому в зв’язку з виходом у запас за станом здоров’я 08 серпня 1946 року. Цитую мовою оригіналу «В боевой обстановке проявил исключительные образцы героизма и воинского мастерства, за что награжден тремя орденами и представлялся высшим командованием на звание Героя Советского Союза. Командир в/ч 15301 гвардии полковник Топтунов.»
З військових фотографій на нас дивиться молодий, сильний, вольовий чоловік, який зробив все, щоб був мир, щоб вчилися діти, щоб знову працювати вчителем в школі. А з 1966 по 1976 роки Олександр Іванович – директор Смілянської середньої школи №1.
За відповідальне ставлення до роботи, творчість, працелюбність він був удостоєний високої мирної нагороди – ордена Трудового Червоного Прапора. Олександр Іванович був делегатом ІІ з’їзду вчителів України, депутатом Смілянської міської ради, носив високе звання «Відмінник народної освіти». Ми, вчителі, учні, пишаємося тим, що славний колектив школи №1 десять років очолювала така людина – Казидуб Олександр Іванович. Пам’ять про нього не зникне ніколи.

Категорія: Ветерани педагогічної праці