Істерика у дитини: Як зарадити і чого робити не варто

Істерика в дитини дошкільного віку – нормальне явище, хоча й викликає у багатьох батьків сором та роздратування

Виникає істерика у дітей не через бажання маніпулювати, як багато хто думає. Така поведінка – це внутрішні переживання, і дуже важливо вміти їх вчасно розгледіти.

Мозок дітей шести-семи років не здатний до маніпуляцій, оскільки у ньому ще не сформувалися настільки складні механізми. Малеча – імпульсивна, тому їй важко контролювати себе. Діти лише вчаться контактувати зі світом, а будь-які дрібниці можуть викликати біль та сльози.

Якщо дитина істерикує – це не тому, що хоче зробити на зло, просто вона так проживає негатив. Це не означає, що вона прагне довести дорослих до нервового зриву, але намагається привернути увагу і донести до батьків, що її щось турбує.

Що робити, якщо у дитини виникла істерика

Cпочатку потрібно розібратися, що спровокувало істерику. Це допоможе батькам зрозуміти мотивацію дитини й збереже їхній спокій. Не варто грати на публіку та не догоджати людям навколо. Їхня реакція може провокувати на негатив, однак свої емоції варто направляти у мирне русло. Психологічне здоров’я дитини важливіше за думку сторонніх. З дитиною потрібно бути заодно, адже у момент стресу їй дуже важлива підтримка найближчих людей.

Аби заспокоїти дитину, присядьте на її рівень та подивитися в очі. Поглядом, рухами, мімікою необхідно показати, що розумієте її біль та приймаєте його. Не потрібно питати у дитини про її почуття, адже у ранньому віці вона ще не знає, як називати свої емоції, а зайві питання можуть погіршити ситуацію. Дорослому потрібно саму озвучити стан дитини: "ти зараз злий / тобі прикро / сердишся". Говорити потрібно спокійним голосом, малюк повинен бачити, що його розуміють.

"Коли дитина подивиться в очі або почує вас, зафіксуйте контакт. Продовжуйте говорити, демонструйте прийняття: "Я розумію тебе, це так прикро!". Спробуйте обійняти дитину. Так ви дасте зрозуміти, що готові розділити горе разом з нею і вам можна довіряти", – зауважує психолог.

Чому не потрібно придушувати емоції дитини

Багато батьків роблять помилку, якщо намагаються придушити емоції у дитини. Малюкові потрібно давати можливість плакати й скаржитися стільки, скільки буде потрібно. Дуже важливо при цьому підтримувати словесно, обіймати, проявляти ніжність.

А от трясти її на людях та вимагати заспокоїтися не варто. Негатив породжує негатив, а дитина не знає, що таке почуття сорому (яке відчувають батьки під час дитячих істерик), тому їй здається, що її не люблять. Цілуйте, обіймайте, всіма можливими способами тіште, проявляйте любов і підтримку (тільки якщо дитина не відштовхує). Згодом ви відчуєте, що діє найкраще. Якщо малюк цурається контакту, значить у дитини порушено довіру до вас. Дослухайтеся до дитини, контактуйте на комфортному для неї рівні.

Якщо дитина під час заспокоєнь починає вимагати заборонене (через що у неї власне і почалася істерика), повторіть спокійно, чому саме їй це не можна і продовжуйте їй співпереживати.

Як запобігти істериці у майбутньому

Щоб у майбутньому істерики виникали рідше, психолог радить батькам бути послідовними у своїх рішеннях. Не потрібно встановлювати правила, які не можливо буде реалізувати. Також дуже важливо дотримуватися обіцянок.

При плануванні спільних прогулянок або поїздок залишати невеликий резерв часу на випадок можливих істерик. Важливо продумати запасний варіант, як провести день, якщо у дитини раптом станеться істерика. Завдяки цьому вдасться уникнути паніки та вчасно зреагувати на нетипову поведінку дитини і заспокоїти її.

Якщо ж у дитини виникають істерики після семи років, можливо, батькам варто переглянути стиль виховання і пошукати причини всередині сім’ї.

Категорія: Поради психолога