Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0.
Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Крайова імпреза
6 грудня український народ вшановує воїнів-захисників і відзначає День Збройних Сил України. І разом з тим – це свято кожного з нас, бо ми, українці, причетні до збройних сил нашої держави.
Ніхто навіть уявити не міг, наскільки буде знаменна ця дата у житті кожного свідомого громадянина України. Події на Сході змусили по-іншому ставитись до людей у військовій формі. На них покладаємо величезні надії, довіряємо захист кордонів батьківщини, і, найціннішого, - людського життя.
Майже шість років ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які, не задумуючись, пішли боронити кордони держави. Серед них випускник нашої школи Дімітров Михайло Сергійович.
Михайло - український боєць, вихованець Смілянського осередку СУМ в Україні. Народився 26 жовтня 1983 року. Своє «сумівське життя» Герой розпочав у 17 років, його наставником став друг - Юрій Фартушний. Михайло був активним учасником Революції Гідності. У серпні 2014 року пішов добровольцем у зону проведення антитерористичної операції. Воював у складі Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору, батальйону ім. Кульчицького НГУ, батальйону «Азов», УДА. Брав участь в обороні Донецького аеропорту та в бойових діях біля Дебальцево, Пісків, Водяного, Станиці Луганської, Широкіно.
Внаслідок мінометного обстрілу дістав важкі осколкові поранення в промзоні м. Авдіївка. Від ран помер у госпіталі 17 січня 2018 року.
Наша Перша зустрічала рідних, близьких друзів, військових побратимів Михайла Дімітрова, щоб ушанувати пам'ять Гайдамаки та відзначити вручення нагороди «Залізний хрест». Цю відзнаку родині Дімітрова ( дружині Юлії та донечці Марічці) та шкільній громаді особисто вручив Олександр Семерга, заступник голови крайової управи Спілки Української Молоді в Україні.
Що ж залишається від людини, коли вона йде в інший світ? Напевно, лише спогади... Герої не вмирають… Спогади про життя Михайла різні, але кожен із них по-своєму особливий. Доки ми пам’ятаємо людину і її вчинки , поки вона живе в серцях і душах всіх небайдужих людей, у нетлінній пам’яті всього українського народу!
Силка Н.А., заступник з виховної роботи