Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0.
Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Як ми відвідували “Зерноленд»
Розпочались літні канікули. І в один із перших днів відпочинку ми нашим дружним класом 5-А класом разом з батьками та класним керівником поїхали на екскурсію до «Зерноленду».
Проїхавши повз Камянку, Михайлівку, Грушківку, Мотрониський монастир, Мельники та Медведівку, ми опинились у селі Івківці Чигиринського району.
На південно-західній околиці села постає нова для України атракція, де гості можуть власноруч долучитись до всіх етапів народження хліба.
Зерноленд - це (складно підібрати правильне визначення) музей хліба під відкритим небом. Звучить, на перший погляд, нудно, але ні. Крім інструментів і пристосувань для сіяння, збирання, обробки та випікання, тут дбайливі руки створили ціле містечко настільних дерев'яних ігор гайдамацьких часів.
Перед в'їздом в Зерноленд стоїть діючий млин, радість кожного потенційного дон Кіхота. Не муляж, не макет, а міні-музей: всередині поводять екскурсії, розповідаючи у всіх яскравих подробицях «як це працює».
На в’їзді до етнографічного музею нас гостинно зустрів господар – Назар Петрович, який створив цей музей. Він розповів про те, як виникла ідея створення «Зерноленду» і провів екскурсію.
У «Зерноленді» нас чекали майстер-класи: переробка зерна в борошно за допомогою жорен, ручних та механічних млинків (кожен з нас зміг самостійно намолоти собі борошна); випікання козацьких коржів (досвідчені інструктори допомагають новачкам спекти коржика на багаті); виготовлення паперу з кропиви (кожен з нас привіз додому шматочок власноруч виготовленого паперу); стрільба з лука; (інструктор показав і розказав, як правильно користуватися луком); ліплення посуду та фігурок за допомогою гончарного кола; виготовлення ляльки- мотанки; виготовлення лялечок та фігурок з ниток та канатів; ходіння на ходулях; літні лижі; лабіринтові розваги; квест на Семидубову гору. У захваті були діти, коли відвідали кузню і спробували роздмухувати міхи та виковувати з заліза пелюстки троянди.
Зазначимо, що кожна гра не схожа на іншу, в кожну можна «залипнути» надовго. Крім ігор - гірка, гойдалка, скирти сіна і затишний столик на пагорбі, де можна пити чай і милуватися черкаськими горами, як вони є.
А ще, прямо навпроти «Зерноленда» - таємне місце сили, магічна гора Семидубова. На гору нас повів пан Олександр. Передаємо його розповідь: «За легендою, саме тут похований Богдан Хмельницький, але про Семидубову - окремо. І пошепки. Семидубова має форму ідеальної могили – кургану, по суті, її й горою, в повному розумінні цього слова, не можна назвати. Кожне покоління місцевих шукачів скарбів ламає лопати на її крутих схилах. Старожили ж пам'ятають, що останки великих померлих завжди охороняють дуби: так і тут, ще кілька десятків років тому, росли 7 кремезних дубів, звідси і назва. На західному схилі Семидубової, як і на її вершині, видно сліди серйозних розкопок – кажуть, це відбувалося в першій чверті XX століття. Один із жителів села розповідав, що «якийсь професор наймав за золоті рублі» місцевих людей для риття гори. Вони докопалися до «ходу», але на ранок місце розкопки було обвалене, а органи влади заборонили подальші роботи. Люди, які працювали у «професора», невдовзі швидко померли. Хто саме копав гору і коли, лишається загадкою. Але версія поховання останків великого Богдана саме тут історично цілком обгрунтована, якщо приймати за істину гіпотезу про викрадений порох одіозного гетьмана. Брати-козаки в будь-якому випадку перепоховали б його в Чорному Лісі, але без прив'язки до місцевості це було б неможливим – надто велика була честь. А єдиною «прив'язкою» в цих краях вважалася Семидубова – «курган небаченої сили», як називали її місцеві».
По завершенні розваг нас пригостили козацьким кулішем, узваром та коржиками з медом. Стомлені, але вкрай задоволені, ми повертались додому. Радимо кожному відвідати це чудове місце, насолодитись чистим повітрям, доторкнутись до історії рідного краю.
Тіткова Дар’я, Бойко Ольга, Шигільдєєва Валерія,
учениці 5-А класу