Нескінчена пісня В.Симоненка

У 2015 році вся Україна відзначила 80-ту річницю з дня народження поета, журналіста, вірного сина Батьківщини, гуманіста і життєлюба Василя Андрійовича Симоненка.

Ми, сміляни, живемо у центрі України. Життя В.Симоненка тісно пов’язане із нашим містом та обласним центром. А тому знати творчість поета-земляка – наш прямий обов’язок. Іось у січні під час зимових канікул відбулося чергове засідання «Клубу літературознавців», приурочене 80-річчю з дня народження «витязя української літератури».

Ми з великою любов'ю та пошануван­ням перегорнули сторінки життя Василя Симоненка, згадали його родичів, друзів, краян, які для поета були народом.

Кожен учасник засідання клубу підготував цікаву інформацію про дитячі роки майбутньої величі літератури, проте, яким старанним учнем він був. Схвилювала нас інсценізація новели «Кривда» (учні 6-А класу) про бажання Василька жити з батьком і жорстокість сусідів, які «дотепи свої в іржі заганяє бездумно в рани, у болючі рани чужі». Помандрували і тими польовими дорогами, якими ходив щодня Івась до школи у с.Тарандинці. Після школи він вступає до Київського університету на факультет журналістики – і ми відкрили двері студентських аудиторій:

Болі всіх світів, епох, творців.

Ми всерйоз писали для історій,

Мучилися над безмежжям слів.

Життєві дороги привели Василя до м.Черкаси працювати у редакції газети «Черкаський край», а потім – «Молодь Черкащини». Тут зустрів він своє кохання Люсю, тут став найщасливішим татом – народився син Олесь (Лесик).

Стурбувала нас розповідь про громадянську позицію поета:

Де вони ті, відгодовані й сірі,

Недорікураті демагоги й брехуни,

Що в'язи скрутили дядьковій вірі,

Пробираючись в крісла й чини.

Їх би за грати! Їх би до суду!

Їх би до канцеру за розбій!

Доказів мало,доказом будуть

Ланцюги викрадених вір і надій.

Тяжко жилося поетові такої громадянської мужності. Оті «відго­довані й Сірі», «демагоги й брехуни» не могли йому подарувати такого нечуваного вільнодумства, прости­ти — правду. І не прощали... і об 11 годині вечора 13 грудня 1963 року, в лікарняному ліжку в Черкасах навіки зупинило­ся Симоненкове серце.

На Полтав­щині він народився та розвивався, а на Черкащині знайшов собі вічний спочинок. Як був малим — то нази­вався тільки сином своєї матері. А тепер його називають рідним сином усієї України.

Учні поділилися інформацією про вшанування пам’яті Поета, заочно відвідали музей В.Симоненка, створений у його рідній хаті (с.Біївці на Полтавщині) та у редакції газети «Черкаський край», вшанували пам’ять Поета біля його могили у м.Черкаси, дізналися про заходи, присвячені відзначенню 80 річниці з дня народження поета, проведені у Черкасах та на Полтавщині.

У ці дні йому виповнилося б 80, але доля розпорядилася інакше.

Життя поета порівнюють зі спа­лахом блискавки – таке воно було яскраве і коротке, бо прожив він всього 28 років. Та ім'я його добре відоме в Україні, навіки залиши­лися з нами його любов і мука, його радість і гнів, його вогненна Поезія.

Його творчість увійшла до золотої скарбнички української літератури. Вірші, а також пісні на слова поета відомі далеко за межа­ми України. І ми вслухалися у пісенні твори Симоненка, співали їх.

Неочікуваним було почути на засіданні «Клубу…» твори В.Симоненка у виконанні самого поета (живий звук). Цікавим був і зміст відеофільму про життя і творчість поета із серії «Гра долі» - «Я у світі такий один».

Ми читали поетичні твори Симоненка, які залишили у наших душах глибокий слід( «Дід умер», «Баба Онися»,«Матері», «Лист», «Україно! Ти для мене – диво», «Де зараз ви, кати мого народу?»), захоплювалися щирістю почуттів, оспіваних у інтимній ліриці «Вона прийшла», «Є в коханні і будні, і свята». Та дороговказом стали рядки поезії «Найжорстокіші очі порожні» :

Бо на світі той наймудріший,

Хто найбільше любить життя.

Наш шкільний «Клуб літературознавців» щиро вшановує пам’ять поета, журналіста, громадського діяча і просто Людини. І закликаємо усіх учнів школи, їх батьків: доторкніться ж і ви серцем до сло­ва і долі Василя Андрійовича Симо­ненка. Ми дякуємо вчителям української мови та літератури за такий цікавий захід.

                                                                                       Плієва Марія,

                                                                                             учениця 8-Б класу

Категорія: Новини школи