Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0.
Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Меню сайту
- Новини школи
- Інформаційна відкритість
- Структура та орган управління закладу
- Мова освітнього процесу
- Документація
- Наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення
- Контингент, моніторинг якості освіти
- Кадровий склад
- Атестація
- Навчальні програми та критерії оцінювання учнів
- Матеріально-технічне забезпечення закладу
- Зарахування до школи
- Умови доступності для дітей з особливими освітніми потребами
- Фінансова звітність
- Звіти перед громадськістю
- Внутрішній моніторинг якості освіти у закладі
- Температурний режим у закладі
- Харчування
- Дистанційне навчання
- Режим роботи школи
- Символіка школи
- Виховна робота
- Випускнику школи
- Історія школи
- Методична робота
- Батьківська рада
- Наші досягнення
- Міжнародні проєкти
- Рубрика “Директор школи”
- Варто знати
- Робототехніка
- Шкільна бібліотека
- Духовна скарбниця нації
- Батькам майбутніх першокласників
- Дитячо-молодіжна спілка «Наша Перша»
- Профорієнтація
- Контакти
Панель керування
Корисні посилання
130 років від дня народження Остапа Вишні
Фейлетони Остапа Вишні в журналі «Перець» били рекорди популярності. Головний редактор журналу Федір Маківчук колись розповідав, що дуже хвилювався, як працюватиме з таким «гігантом», як Остап Вишня. І з гумором писав: мовляв, інший раз з якимось автором поспілкуєшся, так потім і твори його читати не хочеться. Але тут був зовсім протилежний випадок. Після його приходу життя в редакції завирувало. Колеги дуже любили письменника. Якось в Остапа Вишні запитали про творчі плани, і він жартома відповів: «Хочеться мені написати «Анну Кареніну», тільки щоб вона не кидалася під поїзд».
Рідні та близькі називали його Павлом, адже за паспортом він був Павлом Губенком. Літературний псевдонім – Остап Вишня – взяв у 1921 році. І не даремно. Одного разу це врятувало йому життя. Десять років він провів у сибірських таборах і був засуджений до смертної кари, але вирок винесли Остапу Вишні, якого за документами у таборі не виявили!
Та навіть після всіх пережитих сталінських репресій Остап Вишня не озлобився на життя й людей. Він був вдячний долі за те, що кожного разу, коли стояв на межі між життям і смертю, залишався живим. А таке траплялося тричі. Ті звинувачення, що йому висували, були просто абсурдні. Остап Вишня і сам не міг повірити в них, коли 1933-го йому інкримінували підготовку замаху на тодішнього партійного вождя Павла Постишева. Згодом, коли Постишева самого заарештували і розстріляли, Вишня, який уже давно сидів, пожартував, мовляв, а я ж іще кілька років тому хотів вчинити саме так…
Внесок Остапа Вишні в розвиток української літератури вагомий, письменник був справжнім новатором. Твори Остапа Вишні – народного митця і великого майстра сатири та гумору – здобули заслужене визнання мільйонів читачів.
Коваленко О., учениця 9 А класу