Манжосова Лариса Віталіївна

«Наша перша» ¬– ці слова з гордістю вимовляють учні, вчителі, батьки, випускники школи. Рідними вони є і для вчителя-методиста, колишнього директора школи Манжосової Л.В., педагога, який пройшов шлях від учителя до директора школи, пропрацювавши тут 35 років, педагогічним кредом якої завжди було "Вимогливість до учнів у поєднанні з повагою до їхньої особистості".

Свій початок має вітер в полі,
Кожна квітка, кожна із пісень.
Свій початок має кожна доля,
Свій початок,
Ранок свій і день.
Відомо: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям.
Народилася Лариса Віталіївна у м. Смоленську в родині військового та медпрацівника в буремні роки Великої Вітчизняної війни.
Батько, Манжосов Віталій Григорович, кадровий офіцер, пройшов всю війну, мав два поранення, після відставки в званні майор став першим директором Смілянської меблевої фабрики. Мати, Надія Леонідівна, пропрацювала 25 років в дитячому відділенні міської лікарні.
Лариса Віталіївна закінчила Смілянську середню школу №39. Мріяла бути художником або вчителем. Бажання «сіяти» розумне, вічне, добре перемогло.
У 1965 році закінчила філологічний факультет Курського педагогічного інституту. Працювала вчителем російської мови і літератури Гахівської середньої школи. З 1967 року – вчитель Смілянської школи №2.
З 1 січня 1970 року Лариса Віталіївна почала працювати в школі №1.
Вимогливого, відповідального, творчого вчителя колеги в 1974 році обрали головою профспілки. З 1977 по 1986 рр. вона секретар партійної організації школи.
У 1979 році призначена заступником директора з навчально-виховної роботи початкової школи. З вересня 1986 року Лариса Віталіївна – директор школи.
За сумлінну працю, відданість педагогічній справі нагороджена грамотами Міністерства освіти, облвно, міськвно, міськвиконкому. Обиралась депутатом обласної ради народних депутатів (1990-1995 рр.), депутатом міської ради (1995-1999 рр., 1998-2002 рр., 2002-2006 рр.).
Лариса Віталіївна віддала найкращі роки свого життя роботі в школі №1. Бути вчителем – це її покликання. Сіяти зерна мудрості і доброти стало сенсом її існування. З нею можна було поговорити про свої проблеми з рідними, друзями, про наболілі шкільні проблеми. Бо вона – щира, співчутлива, незаздрісна.
Ця тендітна жінка пригадує, що коли вона була директором школа «виросла» з 525 до 1200 учнів, а у 1991 році на базі дитячого садка №15 «Школа – дитячий садочок» було відкрито 6 класів шестирічок, 3 класи семирічок. Додатково з`явилися спальні корпуси, їдальня, бібліотека, методичний кабінет, ігротека, спортивний зал, зал для бальних танців.
На базі початкової школи було створено експериментальний майданчик з проблеми «Диференціація навчання».
Того часу в школі було створено шкільний театр, шкільну швейну майстерню. Хор вчителів славився на все місто. У 2002 році депутат Верховної ради В.Тимошенко поповнив матеріально-технічну базу школи комп’ютерами. Лариса Віталіївна пишається, що школа підтримувала тісні зв’язки зі Смілянським машинобудівним заводом, завдяки давній дружбі вдало організовувався літній відпочинок в таборі праці та відпочинку с. Куцівка.
Справжній педагог не відступає перед труднощами, адже виконує своє життєве призначення: йде складною життєвою дорогою й веде за собою однодумців. Слово вчитель одне з тих небагатьох, що стає важливим у житті кожного, а іноді і самим дорогим.

Категорія: Ветерани педагогічної праці