Про нього мріють всі, і кожен з нас розуміє його по-своєму. Але що ми дійсно знаємо про щастя?

Про нього говорять і пишуть з часів Античності. Але мислителі і вчені не можуть прийти до згоди, що це таке - щастя - і як його досягти. Його оголошували і головною метою, і сенсом існування, і шкідливою ілюзією, що заважає людині наблизитись до істини. Психологи почали серйозно вивчати щастя лише чверть століття тому. З тих пір різні дослідження злилися в рух позитивної психології. Так виникла наука про хороше життя, або, як її часто називають, наука про щастя. І тепер про благополуччя, задоволеність, радість життя можна говорити, спираючись на дані експериментів та перевірені факти. Багато з них змушують переглянути загальноприйняті уявлення ...

Немає нічого важчого, ніж визначити, що таке щастя. Одні з нас називають щастям короткостроковим, але дуже інтенсивним станом блаженства, інші - стабільне відчуття благополуччя, хтось говорить про нього як про володіння чимось важливим або про особливе відчуття, яке не залежить від того, чи є для нього об'єктивні підстави... Якщо, проте, визнавати щастям таке життя, яке ми вважаємо максимально задовільним та позитивним, то факти незаперечні: найбільш щасливі не ті, хто відчуває найгостріші переживання блаженства, а ті, у кого позитивне світовідчуття найбільш стабільне. Але об'єктивні "причини" для щастя виявляються не завжди. Професор Бременського університету (Німеччина) Урсула Штаудінгер називає це парадоксом суб'єктивного благополуччя : ми часто щасливі незважаючи на те, що для цього немає причин.

Навіть найщасливіші люди іноді сумують, а самі нещасні переживають чудові моменти. Щастя виникає не завдяки нам або обставинам, воно підкоряється лише своїй логіці, і можливо, тому ми схильні його недооцінювати.