Часто ми, дорослі, в силу різних причин підвищуємо голос або по-справжньому кричимо на нашу дитину. Не має значення, з якої причини, - він не слухається, у нас поганий настрій, ми хочемо, щоб він зрозумів наше їм невдоволення або просто ми зганяти на ньому свої комплекси і образи на життя,-але робити цього категорично не можна. Не можна з різних, але однаково небезпечним, як для дитини, так і для нас причин:

1. Ми можемо елементарно налякати його. Дитячі страхи, невпевненість у собі, страх дорослих, в тому числі рідних, - все це звідси. Додайте до цього те, що ви можете спровокувати нічні кошмари, стреси і депресії, які вже офіційно визнані хворобами 21 століття.
2. Ваша дитина починає сумніватися у правоті батьків, які поводяться так непедагогічно. Падає авторитет і взаємодовіра.
3. Дошкільник дорослішає і, продовжуючи чути крики, все частіше намагається уникати подібних сцен, особливо на людях, що принижує його у власних очах і очах оточуючих. Він ще більше віддаляється від рідних.
4. Віддаляючись від рідних, дитина шукає підтримки, розради, співчуття, рад у сторонніх. Хто вам гарантує, що вони будуть правильними і нешкідливими?
5. І ДУЖЕ важливе! Справа в тому, що дитина, що звикла до крику, просто ПЕРЕСТАЄ ЙОГО ЧУТИ! А це дуже небезпечно і для нього і для вас в якій-небудь екстренній ситуації. Уявіть: на нього їде автомобіль або падає щось з даху, ви кричите з наміром попередити, врятувати, а він в черговий раз не звернув уваги на ваш крик, ні на вас ...

Бажаю успіху!!!!