З  місяцем  березнем  пов’язано  багато  важливих  подій.  Але  про  одну  кожного  року  пам’ятають  усі  люди.

Щороку приходить до нас весна, а з нею – Шевченківські свята.

Тарас Шевченко… Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Кожен народ має своїх геніїв, поводирів. Для українців Пророком став Тарас Григорович  Шевченко. Йому судилася доля коротка, мов спалах блискавки: Великий Кобзар прожив 47 років, та своїм коротким життям він освітив шлях до щастя – мрії всього людства.

Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив увесь український народ.

І ми, українці XXІ століття, повинні і далі передавати естафету знання і пам’яті про Великого Кобзаря.

Ще більша відповідальність лежить на нас, земляках Пророка.

2014 рік  - рік Т.Г.Шевченка. І, впевнена, немає жодної людини в Україні, яка не задумалася над питанням: «Чи знаю я Шевченка?»

Для учнів ЗОШ №1 підготовка до гідного вшанування пам’яті Шевченка розпочалася ще восени.

Суботній теплий ранок жовтня покликав п’ятикласників у мандрівку на Звенигородщину – у край, який „сходив Тарас малими босими ногами”, „який скропив Тарас рясними росами-сльозами”.

Назви сіл Моринці та Керелівка відомі кожному. Та нам пощастило побувати у хаті, де проходило дитинство генія України, нашого славного земляка, гойднути колиску, у якій виколихувалася доля Кобзаря, зазирнути у малесенькі віконечка хати дякової, у якій Тарасові довелося не малярському ремеслу вчитися, а „носити воду школярам”, постояти біля могили жінки-матері, яку „ще молодую у могилу нужда та праця положили”, Матері,  що світу дала Пророка, Захисника, і вклонитися її пам’яті.

Захоплюючою була розповідь екскурсовода про життя не тільки Тараса Шевченка, а і всіх селян-українців того періоду.

Учні старших класів взяли участь у конкурсі науково-дослідницьких робіт «Розкрилля душі» -  Мірошніченко Вікторія, учениця 10 класу, посіла ІІІ місце.

Успішною була участь школярів у Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім.. Т.Шевченка: ІІ місце у міському етапі посіла Брощан М. (8-А клас),  Тищенко В. (8-Б клас) та  Бреус І. (7-Б клас) посіли ІІІ місце, Горицька В.(5-А клас) стала призером міського та учасником обласного етапу.

Учні школи взяли участь у конкурсах творів-мініатюр «Я хочу, Тарасе, тобі розказати…» та поетичних творів «Тарасовими шляхами».

Прийшов березень. Із легким повівом вітерця наблизилися до визначної дати у житті не тільки України, а і всього світу – 200 років з дня народження Т.Г.Шевченка. Учні Смілянської загальноосвітньої школи №1 підготували виставку – портрет «Великий син великого народу», взяли участь у краєзнавчій вікторині «Чи знаємо ми Шевченка?». З хвилюванням чекали проведення перформансу «По життю ідемо з твоїм, Тарасе, величним ім’ям!». На нас чекала і зустріч із Тарасом – поетом, і Тарасиком – підлітком, діти ділилися своїми дослідженнями за певними напрямами. Так, колектив учнів «Квіти життя» подарував попурі «Віночок пісень на слова Т.Шевченка», учні 6А класу дізнавалися про найвизначніші пам’ятники Кобзарю у світі, а колектив 7-Б класу запросив у картинну галерею Т.Шевченка. Про долю Великого Кобзаря написано багато художніх творів та знято кінофільмів. А тому учні 7-А класу та 8-А класу ділилися із своїми відкриттями на цю тему. Про письменників Черкащини, нагороджених найвищою для художника слова відзнакою – премією імені Т.Шевченка – розповіли учні 8-Б класу, створивши фотоекспозицію. Хвилюючими були виступи учнів 5-А та 5-Б класу, які повели учасників заходу життєвими стежками дитинства Тараса то шукача залізних стовпів, то дитини-сироти. Учні 6-Б класу познайомили із подругою дитинства Тараса Оксанкою.

«Між нас тобі, Тарасе, жити!» - такий  девіз обрали учні 9-10 класів , готуючись до брейн-рингу.

Завдання , на перший погляд, не складні, але все ж таки змусили учнів проявити  кмітливість, згадати вивчений матеріал.

Захід вийшов водночас цікавим, пізнавальним, креативним. Учні не лише виявили рівень знань, а і відчули,  наскільки  важлива підтримка команди, коли треба діяти згуртовано.

Команди «Діти Тараса» (10клас), «Три літа» (9-А),  «Майбутнє народу» 9-Б)  готували завдання-запитання команді суперникам. Цікавими запитаннями були учнів 9-А класу, глибокозмістовними  учнів 9-Б та 10 класу.

Глядачі і водночас групи  підтримки  теж змогли проявити свої знання з творчості Кобзаря.  Їм запропонували відновити рядки поезій Тараса Григоровича Шевченка.

Конкурс капітанів показав, що справді  велика відповідальність лежить на   тому, хто очолює команду, але наші капітани - Бритик Євгенія,  Мельник Катерина , Кварацхелія Богдан -  не розгубились і гідно захищали честь свого колективу,  змогли налаштувати гру.

Всі ми знаємо Тараса як поета, художника, письменника, але  не треба забувати, що  Шевченко – насамперед людина, і йому притаманні слабкості.

Конкурс «Чорна скринька» привідкрив нам таємниці життя Тараса.  Багато переказів, бувальщин можна знайти у літературі про  цікаві  випадки із життя поета.

Учням треба було назвати речі, які зіграли певну роль у певних ситуаціях. І найкраще це вдалося учням 9-Б класу. Євгенія Бритик розповіла цікаву оповідку про випадок із вишитою сорочкою, який був у житті Тараса , коли він гостював у пана Лизогуба.  . А от про Тарасову «вербову» палицю не змогла відгадати жодна команда.

Тарасові поезії звучали  в залі,  пісня линула  і радувала серця.   Не хотілося залишати гру,  всі пройнялися духом Кобзаря.

Вивчаймо  творчість Тараса Шевченка,  шануймо пам’ять великого пророка, гордімося тим, що ми  – земляки,  нащадки  Тараса. Несімо гідно його ім’я  у світ!

Цікавими були і літературно-музичні композиції «Шевченка слово полум’яне у серці моєму живе», підготовлені учнями 2-4 класів.

Немає, мабуть, жодної людини, байдужої до творів Т.Шевченка. а тому традиційний щорічний конкурс читців-декламаторів «Читаймо Тараса, учімось у нього!» перетворився у справжнє дійство. Переможцями конкурсу у номінації «Тарасове слово» стали Тимошенко Я.(3-А), Леус С.(5-Б), Гноєва О.(5-В), Кривошея А. (6-А), Криволесов Н.(6-Б), Приходько А.(7-А), Плаксюк Д.(8-А), Янковська Л.(9-Б), Мельник К., Тютенко А.(10), Бреус В.(11). У номінації «Власна поезія» перемогу здобули Бритик Є (9-Б), а за читання поезії, присвяченої Тарасу Шевченку з творчого доробку українських поетів переможцем стала Вдовик Ю.(8-Б).

Непомітно пройшов час у царстві мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Тому і гаслом свята стали рядки:

Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

Лилося слово Кобзаря – полум’яне, як і його життя. Щиро звучали і поетичні спроби юних. І атмосфера, що панувала у затишній залі, аж ніяк не нагадувала, що тут відбувається змагання, конкурс. Кожен присутній ще і ще проникався силою Слова, його красою і неповторністю. „Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний доторк до душі”. (Л.Костенко)

Учні нашої школи, Філіпова Марія (учениця 8- Б)  та Тимошенко Ярослава (  учениця3-А), представляли нашу школу і на міському конкурсі читців –декламаторів.

Учнів різних шкіл об’єднала одна  ідея - ушанування пам’яті  Тараса  Григоровича Шевченка. Але це своєрідне свято, свято українського слова, українського духу,  української єдності.

І кожен  учасник  вклав часточку душі і  серця для того, щоб ушанувати нашого земляка.  Ще ніколи так гнівно і водночас проникливо не звучали слова Шевченка з уст  читців-декламаторів. Діти, готуючись до конкурсу, обирали поезії, які не залишили байдужими слухачів.    «Лілея», «Катерина», « І мертвим , і живим…» «Відьма»  - рядки цих поезій  звучали особливо… Та все ж  це конкурс, і мають бути переможці. Приємно, що наші  учні отримали найвищу нагороду: стали призерами цього заходу.    Бажаємо нашим переможцям   успіху  у подальших конкурсах, натхнення , сміливості,  впевненості у тому, що всі вершини можна здолати.

Для всіх нас – громадян вільної неньки України – Тарас Шевченко має бути величезним джерелом натхнення. Тому що він не тільки символ української культури, української національної свідомості й державності. Він також став символом постійного вселюдського пошуку свободи, гідності та порядності.

Свою шану  до видатного генія, нашого земляка висловлюємо поезією Юрія  Рибчинського:

В  дні   перемог  і  в  дні  поразок,

В  щасливі  дні  і  в  дні  сумні

Іду  з  дитинства  до  Тараса,

Несу  думки  свої  сумні.

Іду  крізь свята  і  крізь  будні.

Крізь  глум  юрби  і  суєту,

Ні,  не  в  минуле,  а  в  майбутнє

До  тебе  я,  Тарасе,  йду.

 

Закінчився Шевченківський тиждень , а в душі народжуються нові думки, слова, прагнення – возводиться духовний собор. І хочеться, щоб він не був зруйнований проблемами буденщини та байдужістю.

 

І слово Шевченка в душі озоветься