"Світ ловив мене, але не піймав"

Г. С. Сковорода

5 жовтня 2017 року в Черкаському національному університеті  імені Богдана Хмельницького розпочалися Всеукраїнські Сковородинські навчання «Пізнай себе». Цей захід  проведено в рамках  підготовки до відзначення на всеукраїнському й міжнародному рівнях у 2022 році 300-річного ювілею великого українського мислителя-мудреця, педагога, філософа, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника Григорія Савовича Сковороди. В урочистому відкритті Всеукраїнських Сковородинських навчань взяли участь вчителі нашої школи – Кавун І.М. та Якимів В.П.

Григорія Сковороду відносять до типових представників української просвітницької філософії, а також часто називають українським Сократом.

Народився Григорій Сковорода 22 листопада 1722 року в селі Чернухи на Лубенщині, в сім' ї козака. Отримавши початкову освіту в місцевій школі, Григорій вступив до Київської академії, де навчався з перервами з 1738 по 1750 рік. Після академії їде в Угорщину. Там, в Токаї, в руській церкві співає в хорі, відвідує Відень, Офен, Пресбург. Повернувшись до України, протягом 15 років вчителює в різних церковно-приходських школах, а в 1769 році припиняє педагогічну діяльність і відтоді понад двадцять п' ять років мандрує по Слобідській Україні, пише, переважно в формі діалогів, найважливіші твори, де висловлює свої погляди на людину і світ, на можливість розкриття пізнання, суті людини, світу. Григорій Сковорода прожив життя і вмер як праведник, мудрість якого стала джерелом праведності. Помер Григорій Савич у 1794 році в селі Іванівка на Харківщині в садибі дідича Андрія Ковалевського. На камені його могили, як і заповідав філософ, напис: "Світ ловив мене, та не піймав".

Значення філософської спадщини Г. С. Сковороди в тому, що на неї можна спиратися в наш непростий час, тому варто її вивчати.