Я б присвятила тобі сторінку життя,
І пісень заспівала багато,
Якби не пішов ти у даль,
І не забрав із собою свято....

Я би знову тебе зупиняла,
І казала : "Не відпущу!",
Та я вічно кудись поспішала
Й обривала промову свою.

Не зрозуміло,навіщо тікала,
Залишила слід вдалині?
Щоб я знову про тебе згадала,
Ти жпобачив присвяту тобі.

Я тебе вже не раз покидала,
Місто Че забирало не раз.
Моє серце хандра огортала,
І твій образ назовсімпогас...

Десь зустрінемось,обов’язково,
І я знову не відпущу,
Як завжди поцілую у щічку,
І насію трохи дощу...

І це "десь" буде ніби у казці,
У примарному світлому сні,
Будуть снитися очі щоночі -
Вони рідні,єдині, одні...

М.Філіпова, учениця 11-Б класу