Я хочу, Тарасе, тобі розказати,
Що пам’ять про тебе назавжди жива,
Що серденько б’ється і хоче співати,
Коли я сідаю читать «Кобзаря».
Твоя «Катерина», «Русалка», «Тополя»,
Слугують для мене словами душі.
У кожному творі показуєш волю,
Крізь серце народу свого ідучи!
Поезію пишеш безсмертну навіки,
Як квіти в вінок уплітаєш слова,
І наче в пустелі бурхливії ріки,
Завжди нам потрібною буде вона.
Даєш українцям ти віру в майбутнє,
Тебе майстром слова упевнено зву,
Написані вірші твої – незабутні!
Багато хто каже: - «Шевченком живу!».
У березні всі покладаємо квіти
До бюсту величного земляка,
І пам’ять вшанують шевченкові діти,
Щорічно весною вона ожива.
А ще, наостанок, я хочу сказати:
Безсмертна душа, Тарасе, твоя,
Бо доти живе, поки хочем співати
Словами Величного Кобзаря!!!
Бритик Є.