Доля
У нашій країні зростав,
За нас у кріпацтві згасав,
За нас він життя загубив -
Свою Україну любив.
Для неї вірші написав,
Картини свої малював.
Тарасом його називали
Та дуже жорстоко карали.
Тепер він в серцях оселився,
Навіки у них залишився.
Нехай там живе, процвітає.
І слово його не згасає.Шевченко
Яке було його життя?
Напевно я про це не знаю.
Лише, читаючи вірші,
В думках картину уявляю:
Маленьку хату край села,
Дітей, які посеред хати…
Та те, що пережив Тарас,
Словами нам не передати.
Ні біль, ні втрати не змінити.
І матір вже не повернеш.
Коли ж щасливих днів не знати,
Одною мрією живеш.