Ми такі, які ми є…. 11 клас!

Хочу розповісти про випускників Смілянської ЗОШ № 1, саме про випуск 2014 року. Адже це — мої однокласники!За одинадцять років у школі ми,напевно, змогли довести всі теореми, підтвердити аксіоми і вивести власні формули відмінного навчання. В класі виявилася незліченна кількість переможців олімпіад, відмінників, лауреатів різних конкурсів і просто дуже хороших і цікавих людей. Це дійсно «золотий» фонд школи.

З 25 випускників на отримання золотої медалі претендує Яхненко Валерія. Хоч ми всі розумні дітлахи, але в конкретних науках. Архіпов Санька – наш математик, він зумів зробити з неможливого можливе – вивчити математику за рік. Балацький Вовчик радував нас своєю присутністю та чарував прекрасною посмішкою. Бреус Вікторія –  староста нашого класу, запекла танцюристка, майстриня своєї справи. Іванка Брощан – цікава особистість, яка назавжди залишиться в нашій пам’яті, як дівчинка в джинсовій жилетці. Буряк Лілєчка – прекрасна леді, вишукана дівчина та просто екстремалка. Вощинська Ангелінка – позитив нашого класу, креативна співачка з вишуканим голосом. Галіба Яночка – Маленька міс, яка поєднує в собі шарм, інтелектуальність, мудрість і життєвий позитив. Людина, яка стала другом для кожного!  Бакай Ангелінка – наша спортсменка, дівчина, яка завжди буде відстоювати свою думку незалежно від ситуації та незалежно від того, з ким вона має дискусію. Голуб Машунька – дівчина, яка відкрита для кожного, завжди підтримає та приголубить ніжним словом. Городов Владислав – містер елегантність, він любиш ризик і ми всі це відчуваємо, його гумор ніколи не забудемо. Вікуся Куліковська – розумна дівчина, має талант до математики,  дуже щира, з нею приємно спілкуватись, дякуємо їй за це. Маркелов Женька – сміливий хлопець, впевнений в собі та в своїх можливостях. Це - людина-мрійник. Бажаємо йому  мрій! Мовчанова Валентина – дівчина-загадка, за ці 2 роки ми ще не повністю змогли розгадати її, але з того, що маємо можемо сказати, що вона -  індивідуальність, таких більше ніде не знайдеш. Нечай Ксюшка – білявка від природи, ми захоплені її сміливістю та влучністю висловлюваних думок. Остроушко Яночка – дівчина з чистою душею, вона щедра і дуже добра,  її шикарне волосся дивує нас усіх. Рябова Нікуся – кмітлива, так як може поєднувати навчання та заняття спортом, і в неї це гарно виходить. Савельєва Настюша – юний хореограф, багато кубків зірвала вона, зачаровуючи суддів України своїм танцем. Старостіна Тетяна – мудрець і філософ нашого класу. Іноді її поради просто вражають, а взагалі, її можна слухати вічно ,і це приносить лише задоволення. З Настюхой Ткаченко дуже весело і легко, завжди підтримає розмову і зрозуміє. Всі ми запам'ятаємо її бачення світу, доброту і жарти.

Тратонін Артем – містер влучних висловів. Цей хлопець щирий, радий допомогти в скрутну хвилину і розвеселити, коли потрібно. Тарарук Сашка – він скромняшка, хоч і знаємо його лише один рік, але він зумів розбавитись в барвах нашого колективу. Тішин Ярослав – старанний хлопець, він завжди нас дивував знаннями історії, навіть тоді, коли і зовсім не готувався до заліку. Може викрутиться з будь-якої ситуації, і це в нього вдало виходить. Шило Олександра - поетична дівчина, а як гарно вона розповідає вірші, з такою акторською майстерністю, хоч фільми знімай. Штомпіль Катруся – її сміх покорив нас усіх, вона - наша маленька радість,  дуже сильна дівчина, адже на її плечі випало чимало перешкод і вона з ними справляється. Яхненко Лєрка - медалістка-танцюристка, розумаха, заводила 11 класу. Вона в змозі поєднати непоєднуване, ладна зірку з неба дістати для кожного з нас.

Ми такі, які є, і цього вже не змінити. Але всі перераховані якості були б неможливі без мудрих наставників - учителів. Без відточеного багаторічною працею майстерності педагогів, неперевершеного вчительського таланту, безмежного терпіння, чуйності і доброти педагогів наші випускники навряд чи досягли б таких результатів. Вони вчили нас цінувати дружбу і людські стосунки. Скільки задушевних бесід, класних годин, позакласних заходів було підготовлено і проведено силами нинішніх випускників. Ми згадуємо найбільш яскраві моменти шкільного життя:

«Ці роки поміняли кожного. Ми подорослішали і навчилися багато цікавого. Найбільше я буду сумувати за моїм 11 класом  який за останній рік став для мене частинкою душі,  і  відривати цю частинку не хочеться»,- Вікторія Бреус.

«Я шкодую про те, що з самого початку не подала документи на навчання в цю школу. Хоч я з вами не з першого класу, але за ці 7 років я знайшла хороших друзів та знайомих, багато чому навчилася. Я пам’ятаю, як я прийшла в 5 -ому класі, і як всі на мене дивились. Коли Інна Борисівна представила мене, і сказала, що я буду вчитися в цьому класі, одразу почалась якась заворушка, всі почали перешіптуватись.  Мабуть, ніхто не поняв як мене звати. Чи то Анна, чи Іванна, ахах). Атмосфера цієї школи завжди мені нагадуватиме рідний дім, в якому нас чекають вчителі)) Скоро всьо, скоро універ, общага) Всі кажуть, що це круто, може це і справді так.Скоро дізнаємось. Але я впевнена на 100%, що ми будемо сумувати за своєю домівкою, і за тобою, Наша Перша!!)» -  Іванка Брощан.

«Ви не повірите, але я як зараз пам’ятаю свято Першого дзвоника в першому класі. Було хмарно, весь день ішов дощ, але не зважаючи на це, хотілось іти до школи, хотілось отримувати знання! Ми прийшли до школи зовсім маленькими, нас зустріла на порозі наша мама - Світлана Вікторівна Шевченко. Вона віддавала нам все найкраще, вона навчала нас бути справжніми людьми. І ось, ми виросли! Зараз ми стоїмо на порозі дорослого життя. Ми маємо обрати свою дорогу, але як не хочеться покидати  ту рідну домівку, де ти був майже все своє свідоме дитинство. Наш коллектив - він чудовий! Хочеться подякувати всім за чудові роки, проведені разом, у нас були негаразди, хвилини щастя і успіху, проте ми завжди знаходили шляхи вирішення складних життєвих ситуацій. Я вірю, що пройде багато років, але ми всеодно будемо зустрічатись!», - Ткаченко Анастасія.

«11 років – не так багато, а для мене це майже життя. Сьогодні ми вийшли на фінішну пряму, а серце ще не розуміє, що ми випускники… Таке почесне звання, але чогось зараз так не хочеться його одягати! Чесно кажучи, відчуваю себе маленькою десятирічною дівчинкою, яка з великим портфелем ідей, мрій і фантазій збирається кожного ранку до школи, але насправді це лише відчуття і скоро покину стіни своєї першої. Але не описати словами, як боляче це робити. Адже для мене школа стала – рідним місцем, з яким пов’язані найяскравіші моменти мого життя. Перш за все, хочу подякувати своєму класному колективу за те, що вони допомагали у важку хвилину і завжди були поруч. Це люди, які мають великі серця і здатні буденний день перетворити на казку. Я вдячна кожному педагогу за їхню науку і поради, що давалися нам іноді так важко. Але зараз розумію, що саме це зробило нас такими як ми є. Але особливо рідними для мене стали мої класні керівники: Галіба Т.В. – людина, яка навчила нас бути людяними і показала по-іншому науку і світ, Линник С.В. – леді, яка стала другом для нас і навчила нас бути толерантними, Кавун І.М. – пані, яка контролюючи нашу дисципліну і порядок, завжди захищала нас і кожного дня робила нас все кращими і кращими. Ми вдячні вам за все: за кожен урок, перерву, виховну годину, концертно-розважальні програми! Ви хотіли, щоб ми виросли ЛЮДЬМИ і ми це доведемо Вам не словами, а вчинками!», - Яхненко Валерія.

«Не знаю, як сказати по-особливому про це місце. Розумієте, слова ці вже є кимось сказані, а хочеться підкреслити наскільки вони щирі. Пройшло 11 років..я не пам'ятаю як все почалося, та я пам'ятаю як все закінчується. Я вдячна. Всім. Навіть людям, яких я просто бачу в коридорах, проходячи повз. І я бажаю кожному з вас, щоб ви хотіли вчитись: на уроках, на помилках, на ситуаціях. Головне, слухайте свій власний голос, обирайте свою дорогу, і тоді, я думаю, вона обере вас.», -Старостіна Тетяна.

«Перша школа для мене, наче друга домівка. Одинадцять років життя в ній для мене залишаться назавжди в серці. Ці шкільні роки я буду згадувати з посмішкою на обличчі. Зі своїх перших шкільних років мені найбільше запам’ятався той день, коли хтось з моїх однокласників назвав мене «ЧУБА» з цим другим іменем я хожу вже 10 років … Ось я виріс і розумію, що час летить неспинно, але як не хочеться розлучатися із своєю рідною школою, з своїми однокласниками, з вчителями, які тебе підтримували всі ці роки… І лише зараз ти розумієш, що скоро настане той день, коли доведеться іти в майбутнє, доросле життя, де однокласники твої будуть лише в телефонній книзі, вчителі – в спогадах, а школа –в серці. Але хочеться сказати всім наостанок: МОЇ ЛЮБІ «БАНДІТИ», Я ВАС НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ !!!» - Городов Владислав.

Прощаючись з рідною школою, ми дякуємо нашим учителям, батькам, які всі ці роки були поруч із нами.

                                                   Спогади зібрала Яна Галіба

Категорія: Новини школи