Створення безпечного веб-середовища у загальноосвітніх навчальних закладах та під час користування ПК вдома

З кожним новим поколінням підвищується рівень проникнення Інтернету в сім’ї. Сьогодні все більше дітей користуються Інтернетом для спілкування, пошуку інформації, ігор, завантаження мультимедійного контенту. Але з розширенням можливостей в онлайні збільшується і кількість ризиків. Що ж може трапитись у реальному житті через безтурботну віртуальну поведінку? Чи знають про це діти? А батьки? Чи усвідомлюють вони необхідність навчання не просто тому, як користуватися мережею Інтернет, а ще й тому, як уникнути небезпечних ситуацій? Чи можна віднести це до сфери компетенції шкіл?

У відповідь на ситуацію, коли українська громадськість не до кінця усвідомлює всі можливі ризики в Інтернеті, у 2008 році компанія «Майкрософт Україна» ініціювала створення Коаліції за безпеку дітей в Інтернеті.

В Україні було проведено Всеукраїнське широкомасштабне дослідження «Рівень обізнаності українців щодо питань безпеки дітей в Інтернеті».

З 96% дітей-користувачів Інтернету віком від 10 до 17 років 51% не знає про небезпеки в мережі.

52% дітей виходять в Інтернет передусім для спілкування у соціальних мережах, де залишають свій номер мобільного телефону (46%), домашню адресу (36%), особисті фото (51%).

44% дітей знаходяться у потенційній зоні ризику (розміщують особисту інформацію) і 24,3% вже були в ризикованих ситуаціях (ходили на зустріч з віртуальними знайомими). У віковій групі від 15 до 17 років цей показник досягає 60,3%.

72,5% дітей хочуть отримувати більше інформації про те, як убезпечити себе в Інтернеті. 77% батьків також висловили бажання більше дізнатися про безпеку Інтернету для дітей.

У сім’ях діти краще за батьків розбираються у комп’ютері та Інтернеті.

На які ризики діти наражають себе в Інтернеті?

Серед ризиків в Інтернеті діти одразу називають найвідоміші: віруси – 39%, «дорослий» контент (маються на увазі сайти із порнографічним змістом) – 21%, Інтернет-залежність – 19% та шахрайство (мається на увазі викрадення особистої інформації і паролів, банківської інформації, шахрайство за допомогою Інтернет-магазинів та онлайн-сервісів з платними СМС) – 3,45%.

Дослідження показало: що дорослішою стає дитина, то більш безтурботно вона починає поводити себе в Інтернеті. Так, на реальну зустріч з людиною, з якою знайомі лише віртуально, вже ходили майже 12% опитаних дітей віком 10-11 років та більше ніж 60% підлітків 15-17 років . Дані про своїх батьків у мережі (місце роботи, посада) залишили 0,4 дітей віком 10-11 років та 6,5% 15-17-річних.

Яким чином створити безпечне веб-середовище, тобто здійснити захист від небажаного контенту у звичайній школі чи вдома?

Найдоцільнішим є використання систем фільтрації веб-контенту. Контент-фільтр (програма обмеження доступу до веб-контенту) призначений для фільтрації сайтів за їх змістом,  блокуючи перегляди веб-сайтів з небажаним вмістом. Контент-фільтр працює по статистичному принципу, тобто перевіряє вміст сайту на появу заздалегідь визначених слів, визначаючи категорію, до якої відноситься вміст сайту. Найчастіше фільтрація проходить на рівні запитів по протоколу HTTP. Для цього URL запитаного сайту звіряється з так званим “чорним” списком до якого занесені “заборонені” сайти. “Чорний” список можна наповнювати як вручну, так і за допомогою програми, які використовує методи розпізнавання образів та обробки природної мови. Для класифікації сайтів за різними ознаками текст запитуваної сторінки аналізується на кількість різних ключових слів. Ці та інші властивості тексту використовуються для обчислення ймовірності попадання в небезпечну категорію. Якщо ця ймовірність перевищує заданий рівень (наприклад, 95%), доступ до сторінки блокується.

Найпростіші програми дозволяють ввести слова, пошук яких буде вести система вручну, найскладніші програмні засоби вже мають великий “словник” і використовують готову базу класифікованих посилань на сайти. Виробники комерційних веб-фільтрів забезпечують періодичне оновлення бази посилань. Ті веб-сайти, які не були розпізнані автоматично, переглядає людина і присвоює категорію сайту вручну.

На сьогодні є достатньо програмних засобів які допомагають здійснювати веб-фільтрацію та обмеження доступу до певних веб-ресурсів.

Одним з найпростіших засобів є “Безпечний пошук” Google. Поширений пошуковик Google має систему для так званого “безпечного пошуку”, яка може бути ввімкнена користувачем. “Безпечний пошук” призначений для блокування доступу до сайтів, які містять сцени відверто сексуального змісту, та видаляти посилання на них із результатів пошуку. Разом з тим “Безпечний пошук” не є може ґарантувати блокування доступу до небажаних ресурсів оскільки:

-       “безпечний пошук” Google працює тільки на пошуку Google. Діти можуть це легко обійти за допомогою Yahoo, Bing та інших пошукових систем, які не мають обмеження пошуку;

-       “безпечний пошук” впливає тільки на результати пошуку, і не може запобігти переходу на веб-сайти через прямі посилання URL;

-       необхідно встановлювати блокування на кожен екземпляр браузера та на кожен обліковий запис на комп'ютері.

Для більш високого рівня онлайнової безпеки варто використовувати програми для фільтрації контенту (веб-фільтри) та засоби для так званого “батьківського контролю”. Найпростішими веб-фільтрами є програми-розширення для інтернет-браузерів. Практично всі сучасні інтернет-оглядачі (Mozilla Firefox, Internet Explorer, Chrome, Opera)  мають додаткові засоби, які дозволяють здійснювати обмеження доступу до певних сайтів. Для цього, як правило, здійснюється за допомогою двох засобів — створення “чорних” та “білих” списків та відслідковування у вмісті сайтів появи певних “ключових” слів. “Чорний” список є списком імен сайтів доступ до яких заборонено, “Білий” список є списком сайтів доступ до яких дозволено, хоча ці сайти при перевірці їх вмісту були визнані програмним засобом як сумнівні — до таких часто контент-фільтри відносять і Вікіпедію, тому для доступу до них їх необхідно включати до “білого” списку. Як “чорний” так і “білий” список можуть редагуватися користувачем. Саме це, та налаштовування списку “ключових” слів визначають політику роботи системи контентної фільтрації.

Операційна система Windows має вбудовані засоби так званого “батьківського контролю”.

Windows дає можливість контролювати використання комп'ютера дитиною в кількох  напрямках:

-       обмежувати час, який він проводить за екраном монітора;

-       блокувати доступ до деяких сайтів і інших інтернет-сервісів;

-       забороняти запуск деяких ігор і програм;

-       забороняти скачування файлів.

По-замовчуванню включений середній рівень захисту, в якому працює фільтр на сайти, присвячені зброї, наркотикам, з порнографічним вмістом та ті, що містять нецензурну лексику. Вибравши користувацький рівень захисту, можна додати до заборонених категорій сайти про алкоголь, сигарети, азартні ігри, а також ті сайти, вміст яких фільтр не може оцінити автоматично. Найбільш серйозні обмеження на веб-вміст накладаються при використанні високого рівня захисту, коли учень (дитина) може відвідувати тільки сайти, які визначаються фільтром як "дитячі". Незалежно від того, який режим фільтрації вмісту вибирається, можна створити “чорний” і “білий” список сайтів, тобто, визначити, до яких ресурсів учень може або не може отримувати доступ, незалежно від настройок автоматичного фільтра. Оскільки фільтр спрацьовує не завжди, дуже корисно тримати включеною функцію стеження за активністю - у цьому випадку Windows буде зберігати адреси всіх сайтів, які переглядав учень. Якщо в створеному звіті виявиться небажана адреса, її можна буде додати в “чорний” список.

Ідеологія контентної фільтрації - не забороняти, а захищати юного користувача від агресивної, а часто і незаконної інформації, поширюваної в мережі Інтернет. Разом з тим варто пам’ятати, що жодна система контентної фільтрації та “батьківського контролю” не може на 100% вирішити проблеми онлайнової безпеки дітей в Інтернеті. Стратегія вирішення цієї проблеми повинна включати і заходи виховного плану на рівні школи та родини, так і загальнодержавне правове регулювання цього питання.

Категорія: Варто знати