Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0.
Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Зустріч із глибинними людьми
Тож учням старших класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 неймовірно пощастило поспілкуватися із такими українцями. Використання саме цього іменника не випадкове, адже кожен із них є, насамперед, патріотом, громадянином, а вже тоді представником певної професії.
Першим до мікрофона підійшов Олександр Бондаренко. Колеги представили його як поета, філософа та режисера. Це надзвичайно легка людина із козацькою вдачею. Він сказав декілька слів про мету зустрічі та надав слово тим, хто завітав до нас зі столиці.
Це люди непрості та, цитуючи одного із гостей, глибинні. Перший із них український режисер, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії ім. Я. Галана, Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Валентин Сперкач. Його стрічки – це прекрасний приклад документалістики, що зображає питання історії та її знакових особистостей.
Ще одним гостем і головним промовцем став Володимир Гонський. Людина колоритна, багатогранна, публіцист, митець-синкретист, що поєднує музику з літературою. Це відомий патріот, який був ведучим Майдану Гідності, громадський діяч, співак і поет. Слухачами, передусім, були учні старших класів, а тому Володимир Васильович говорив речі серйозні, нетривіальні, сміливі та важливі для молодого покоління патріотів України. Він вів мову про те, що нам треба пройти важкий і тернистий шлях розвитку держави, у якому нинішні школярі відіграватимуть важливу роль.
Із вуст гостя прозвучало чимало глибоких думок, одна із яких: «Народ, що зрікається усього рідного: мови, культури, героїв, – то народ-самогубець». А тому Володимир Гонський подарував закладу декілька примірників своєї книги “Людина і нація”. В ній зібрані соціофілософські, історичні та політологічні матеріали на актуальні для нашого часу теми: про національну ідею як рушій прогресу, про героїв національно-визвольної боротьби українського народу і, зокрема, велич борців УПА, про мову як чинник формування людини і нації, про геноцид українського народу і його етапи, про суть і роль Майдану та Помаранчевої революції… Це ті моменти, на думку автора, які треба знати та розуміти, щоб відбутися як українець.
Під час спілкування із колективом першої школи Володимир Васильович не випускав із рук гітари. Він зауважив, що це велика частина його життя, яка допомагає йому висловлювати власну думку та доносити її до слухача. У його виконанні прозвучала пісня, присвячена воїнам АТО, яку присутні прийняли стоячи, дякуючи за подвиг.
Але учні не були просто пасивними слухачами. Учениця 11-Б класу Марія Філіпова мала нагоду заспівати із митцем пісню на вірші М.Старицького, яка давно стала народною, «Виклик» («Ніч яка місячна»).Інші ж ставили питання, цікавилися думкою гостей із різних проблем сьогодення. І коли захід завершився, вони не хотіли відпускати візитерів, особисто беручи у них інтерв’ю.
Варто сказати, що позиція і думки, висловлені ораторами, можуть стати неймовірним поштовхом до дії. Адже їхнє основне завдання – поширювати патріотизм, який тримається саме на таких людях.
А.С.Третяк, учитель української мови та літератури