Шраменко Іван Васильович

Яка складна, непередбачувана зима вдалася цього року! Вона засипала нас снігом, випробовувала міцними морозами, не пускала дітей до школи. Але відведений їй час закінчився і, хочеш-не хочеш, доводиться поступатися місцем весні, яка покращує людям настрій, оновлює природу, приносить таке довгоочікуване жіноче свято.
У колективі, що є переважно жіночим, 8 Березня чекали завжди по-особливому, бо саме в цей день народився учитель математики та креслення, заступник директора з навчально-виховної роботи Іван Васильович Шраменко, – людина, яка стала багатьом учням улюбленим учителем, а колегам наставником, прикладом, другом, порадником.
Народився Іван Васильович на Черкащині в селі Руська Поляна. Після закінчення школи опановував професію у Київському гірничому технікумі. Став майстром на будівництві, мужнів у лавах Радянської армії, знову повернувся на будівництво.
Молодий, гарний, розумний хлопець дуже хотів вчитись сам і навчати інших. Мрія здійснилась у 1965 році, коли І.В.Шраменко, навчаючись на заочному відділенні Черкаського педагогічного інституту, почав викладати математику в школах Черкаського району.
Активна життєва позиція, швидке фахове зростання, відповідальне ставлення до своїх обов’язків привернули увагу керівництва. Тож, починаючи з 1972 року, він обіймає відповідальну посаду заступника директора Смілянської восьмирічної школи № 16, потім середньої школи № 14, а з 1982 року його життя тісно пов’язане з нашим закладом.
За 36 років педагогічної праці Івана Васильовича сотні його учнів вважають математику найважливішою наукою, а креслення - складною, але дуже потрібною шкільною дисципліною. Строгий вчитель з добрими очима викликав повагу в кожному класі. Стриманості і тактовності нашого завуча вчились і колеги, і батьки. І сьогодні він є авторитетом для тих, з ким працював.
А як Іван Васильович співає, скільки цікавих історій може розповісти!
Говорять, що за своє життя кожен чоловік повинен збудувати дім, виростити сина, посадити дерево. Життя нагородило мудру, порядну людину трьома дітьми. Він має вісім онуків. А дачний будинок, побудований власноруч, город та посаджений сад завжди були предметом особливої гордості, агрономічних та кулінарних експериментів нашого колеги. Люблячий чоловік, дбайливий батько, найкращий в світі дідусь – ось як називає його родина. Батьком він ставав і для молодих колег, що тільки розпочинали свою педагогічну діяльність. Ділився усім що знав, навчав, вимагав високих результатів з кожного, бо прискіпливо ставився насамперед до себе.
З 2001 року І.В.Шраменко на заслуженому відпочинку, але продовжує жити шкільним життям. Та й як же інакше? Людина, яка одного разу стала на педагогічну стежку, залишається учителем на все життя.

Категорія: Ветерани педагогічної праці