Ви можете слідкувати за відповідями до цього запису через стрічку RSS 2.0.
Ви можете прокрутити до кінця та залишити відгук. Пінги в даний час не допускаються.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Ви повинні авторизуватися, щоб залишити коментар.
Історико-краєзнавча конференція «Україна пам’ятає»
«Хтось твердить, що такого не було
та свідчень залишилося чимало…»
Україна пройшла три тяжких голоди і ніхто не скаже, що вони стали наслідком посухи чи неврожаю. Кожен знає: Голодомор – це геноцид, спрямована політика масового знищення українського народу.
Найтяжчим був голод 1933-1934 рр. за різними свідчення загинуло від 4 до 6 мільйонів українців. Люди пухли з голоду, а спиртові заводи переробляли зерно на горілку закордон. Голодуючі хижо поглядали один на одного, може хто що приховав, а плани хлібозаготівель все зростали. Забирали все: від запасів картоплі до останньої корови. Кожен чекав весни, як спасіння, коли цвітуть акації і проростає трава.
На конференції учні 10 та 11 класів змогли влучними словами ще раз нагадати про українську трагедію, про яку слід пам’ятати вічно. Було розглянуто хронологію голодомору як світового явища, причини, наслідки та вшанування пам’яті жертв Голоду 1933-1934 років.
Ми шануємо, пам’ятаємо і схиляємось над тими, хто став жертвою сталінського режиму і нещадного терору:
«І житиме про втрати вічна пам’ять,
Доки горить бодай одна свіча!»
Козлова Аліна, 11 клас