Знаменні події січня

У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й присвячено, як правило, до березня. Всі язичницькі народи ознаменовували його богослужбовими обрядами, урочистими приношеннями й забавами. Древні єгиптяни відзначали початок нового року святом відродження Осириса. У Древній Греції народ і жерці, надягши на себе маски, улаштовували на вулицях ходу з піснями й танцями. Жінки, що збиралися на звані вечори, займалися ворожінням.

22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії. якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу». 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІУ Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною державою. Перехід Української Центральної Ради від федералізму до самостійництва був актом, обумовленим насамперед зовнішньополітичними факторами. В січні 1918р. Українська народна Республіка опинилася в критичній ситуації. Війська Радянської Росії, маючи підтримку місцевих більшовиків. захопили значну територію України і швидко наступали на Київ. Агресія здійснювалася під прикриттям саме декларованого обома воюючими сторонами федералізму. Крім того, приналежність УНР до неіснуючої російської федерації перешкоджала їй завершити мирні переговори з країнами Четверного Союзу. Все це неминуче штовхало керівництво УНР до самостійництва.

29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути( у 18 км від станції Ніжин Чернігівської області) на лінії Москва – Бахмач – Київ відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Богдана Хмельницького. “Помічного куреня студентів січових стрільців” та чоти гайдамаків (всього 600 чоловік) з 4-х тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова, де полягло 300 студентів. Це був той самий Муравйов, який 29 січня видав “Наказ по арміях №14”, де цинічно заявив: “Цю владу ми несемо з далекої Півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів...”.

У тому нерівному бою загинуло близько половини юних, ще необстріляних й незагартованих бійців. Серед полеглих був і командир студентського куреня сотник Омельченко. Проте їхня смерть не була марною. Опір під Крутами на кілька днів стримав окупацію Києва більшовицькою армією, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Не меншим було і моральне значення бою, що став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді.

29 січня 1944 року наша рідна Сміла була визволена від німецько-фашистських загарбників. Більше двох з половиною років над містом на Тясмині висів чорний фашистський морок. За період окупації з 5 серпня 1941 по 29 січня 1944 року у місті було знищено близько 25 тисяч людей. Загарбники зруйнували залізничний вузол, цукровий і машинобудівний заводи, підприємства місцевої промисловості і комунального господарства, мости і греблі через Тясмин і Сріблянку, школи і культосвітні заклади, майже 900 будинків.
Але мешканці міста чинили героїчний опір німецькій навалі. Діяли підпільні групи, в навколишніх лісах — партизанські загони, псувалися паровози і колії, проводилися диверсії. Найжорстокіші репресії не змогли поставити на коліна нескорених нащадків козацького роду.
У Великій Вітчизняній війні полягло 12 тисяч смілян. Смілянщина дала Вітчизні 20 Героїв Радянського Союзу, яким за мужність і бойові подвиги присвоєно найвищу військову відзнаку - звання Героя Радянського Союзу. 15 тисяч смілян нагороджено бойовими орденами і медалями.
Сьогодні усі ми живемо під мирним світлим небом. Давно відлунали канонади грізних боїв. Зарубцювалися рани. Ожила, відродилася обпалена смертоносним вогнем рідна земля. Найгірші лиха тануть у мареві часу. І тільки світле, героїчне, людяне й велике на довгі роки зберігається в народній пам\'яті.
Ми завжди пам\'ятаємо і будемо пам\'ятати, яку ціну заплатили наші діди та прадіди за перемогу над фашизмом. На щастя лише з книжок та кінофільмів знаємо про мільйони загиблих, навіки зламані долі, невгамовний біль та горе учасників воєнних подій.

Категорія: Новини школи